Я сподіваюсь, що мої історії таки стануть у пригоді, як колегам медикам так і тим, хто шукає вихід з медичних квестів. Але звичайно, що описані кейси не завжди можуть відповідати вашим, тому прохання не займатись самолікуванням, а ґуґлити симптоми тільки разом з лікарем. Повернемось до історії...
Мені написала повідомлення на електронну адресу колега, яка навчалась у медичному університеті в Україні і була одружена з молодим чоловіком у якого була проблема зі здоров‘ям. Вони жили у Німеччині, але проблема вже турбувала його більше року. Основними симптомами були сильне головокружіння та слабкість в руках, що заважало йому працювати. Це було трохи дивним для молодого чоловіка, якому виповнилось тільки 25 років, який до цього практично не знав хто такий лікар і не мав жодних шкідливих звичок. Він народився та прожив усе своє життя у Німеччині, але багато подорожував світом через свою професію (займався дослідженням мінералів).
Після початку симптомів молодий чоловік звернувся до сімейного лікаря. Основною проблемою було сильне головокружіння у стані спокою, особливо коли він сидів чи ходив, а також слабкість у руках. Сімейний лікар скерував його на лабораторне обстеження та УЗД внутрішніх органів. Через кілька тижнів йому вдалось потрапити на обстеження, але лікар радіолог запевнив його, що змін внутрішніх органів та щитоподібної залози немає. Аналізи також не показали жодних відхилень. Тоді сімейний лікар порекомендував звернутись до невропатолога. Запис до лікаря був через 1 місяць, але наш герой дочекався і потрапив на візит з тими ж скаргами, які нікуди на жаль не зникли. Спеціаліст оглянув молодого чоловіка і сказав, що не бачить неврологічної проблеми. Пацієнт попросив лікаря виконати додаткові обстеження і лікар погодився дати йому скерування на МРТ голови.
Через місяць пацієнту виконали МРТ голови і жодних змін не виявили. Головокружіння та слабкість у руках не минали, а деколи досить сильно йому дошкуляли. Далі сімейний лікар скерував нашого героя на ультразвукове обстеження судин та серця та консультацію кардіолога. Пройшовши ці обстеження пацієнт почував себе так само погано, але жодних змін у серці чи судинах виявлено не було. Далі пацієнт настояв на фіброгастроскопії та колоноскопії, окрім того ґуґл вже став найбільшим помічником у нашого героя, окрім того, дружина медик намагалась допомогти йому встановити діагноз. З‘явилась підозра на целіакію, захворювання при якому організм не переносить глютену, але це захворювання не підтвердилось ні під час фіброгастроскопії, ні лабораторно. До речі за наступні лабораторні обстеження пацієнт платив самостійно, бо сімейний лікар не виписував скерування, вважаючи, що він симулює і радив йому приймати антидепресанти. Отож, наш герой спробував їх приймати, але стан його ще більше погіршився, зміна антидепресантів також не дала жодного результату.
Далі було виконано колоноскопію, (дослідження кишківника) і знову жодних відхилень. Звичайно, було виконано аналізи на інфекції, які найчастіше викликають запалення центральної нервової системи, зокрема токсоплазмоз, але всі результати були в нормі. Далі була спроба навіть виконати генетичний тест на рідкісне захворювання, яким хворіла бабуся нашого героя, але аналіз не підтвердив генетичної патології. Також пацієнт за власним бажанням виконав тест на наявність антинуклеарних антитіл (ANA screen) - аналіз також був негативним. Молода сім‘я перебувала у розпачі, а також їх опанував відчай. Німецькі колеги лікарі розводили руками. Була консультація навіть психіатра, але останній не знайшов жодного психічного відхилення.
Минуло вже більше року з часу, коли з‘явились перші симптоми... На цьому етапі ми й познайомились з дружиною пацієнта. Про нашу клініку «Біокурс» вона дізналась з фейсбуку. Вона надіслала мені усі обстеження та попросила про допомогу. Ми домовились про те, що вони разом з чоловіком приїдуть до Львова для виконання додаткових аналізів. Через два тижні ми зустрілись у клініці «Біокурс». Молодий чоловік виглядав здоровим, але описані вище хворобливі симптоми досі йому дошкуляли. Отож, ми домовились виконати загально-клінічні аналізи та імуноблот нейрональний (аналіз на білки, які можуть приводити до запалення в центральній нервовій системі), біочіп ЦНС (аналіз на 20 інфекцій, які можуть уражати центральну нервову систему), біочіп єрсиній (аналіз на бактерію, яка уражає кишківник, але може й викликати енцефаліт та реактивні артрити), загальний IgE, гомоцистеїн, а також аналіз крові на 9 паразитів, бо усі ці тести не виконувались у Німеччині.
Довга пауза очікування тривала цілих 5 днів і ми отримали усі результати. Результати були цікавими. Практично усі тести були в межах норми, окрім наявності великої кількості базофілів у загальному аналізі крові, незначного підняття прямого білірубіну та високого титру антитіл до лямблій. Парадоксом було те, що проявів порушення травлення у пацієнта не було. Ми усі звикли, що лямбліоз частіше виявляють у дітей, але ця інфекція може траплятись і у дорослих. Лямбліоз називають ще хворобою «брудних рук». Так як пацієнт не мав можливості чекати на результати аналізів, він отримав їх у Німеччині на електронну адресу.
Ми обговорили результат, але сімейний лікар для призначення курсу лікування зажадала підтвердження діагнозу в німецькій лабораторії. Виявилось, що аналіз на лямблії не так легко виконати, бо німецькі лікарі вкрай рідко призначають такий тест і проводять його тільки великі спеціалізовані лабораторії. Пацієнту запропонували здати аналіз калу на виявлення антигену лямблій. Тест виявився позитивним, після чого пацієнт отримав курс лікування. Уже після курсу лікування його стан значно покращився і симптоми практично зникли. Він навіть перездав аналізи і всі тести були в нормі, до речі рівень базофілів та прямого білірубіну опустився до норми також.
P.S. Такі випадки ще раз доводять, що ми сучасні лікарі намагаємось думати шаблонами, рідко виконуємо ті аналізи, які не входять у мінімальний стандартний перелік. А вузька спеціалізація та можливість призначати антидепресанти при сумнівних станах практично кожному (бо живемо у сучасному світі постійного стресу) призводить до того, що ми витрачаємо місяці і роки в пошуку причин симптомів, а потім ще стільки ж часу визначаємось із тактикою лікування, якої на жаль не всі пацієнти люблять дотримуватись. Усім бажаю не потрапляти у такі медичні квести і завжди вчасно знаходити корінь проблеми, незважаючи на те, що іноді це є зовсім не простим завданням! І частіше мийте руки з милом ;)
З повагою, головний лікар клініки «Біокурс», Тарас Жиравецький