Визначення

Нейропатія – це ураження тіла або відростків нервової клітини, яке проявляється руховим та/або чутливим дефектом. Захворювання не завжди супроводжується болем, але пацієнти часто відчувають поколювання, оніміння, порушення чутливості в ураженій зоні або слабкість у кінцівках, наприклад, при стисканні кулака. У деяких випадках нейропатія може порушувати травлення та роботу сечостатевої системи через обмеження нервового контролю над м’язами та внутрішніми органами.

Нейропатії зазвичай розвиваються поступово, іноді роками залишаючись безсимптомними. Появу симптомів можуть провокувати стрес, вживання алкоголю, загострення хронічних захворювань або інші фактори, що впливають на стан нервової системи. Своєчасна діагностика важлива для оцінки типу ураження нервів та прогнозування функціональної здатності м’язів.

Імуноблот неврологічний дозволяє визначити наявність аутоантитіл до важливих гангліозидних антигенів нервової системи: GM1, GM2, GM3, GD1a, GD1b, GQ1b та GT1b. Антитіла до GM1 асоційовані з мультифокальною моторною нейропатією (MMN) та можуть виявлятися у пацієнтів із синдромом Гійєна–Барре. Антитіла до GD1b відзначені у деяких випадках сенсорної нейропатії, а антитіла до GQ1b виявляють більш ніж у 90 % пацієнтів із синдромом Міллера–Фішера. Дослідження дозволяє оцінити аутоімунний компонент нейропатії та допомагає лікарю уточнити діагноз і підібрати терапію.