Лабораторне дослідження призначене для визначення антитіл класу IgE до епітелію собаки — основного алергену домашніх тварин. Контакт із шерстю, лупою, слиною чи іншими секретами собаки може викликати сенсибілізацію і розвиток алергічних реакцій у чутливих людей.
Виявлення специфічних IgE дозволяє оцінити наявність алергічної чутливості та прогнозувати ймовірність розвитку реакцій різної тяжкості, від легких симптомів до серйозних проявів бронхіальної астми або набряку Квінке. Дослідження допомагає лікарю встановити причину алергічних проявів і підібрати оптимальну терапію.
Алергія на епітелій собаки може проявлятися бронхіальною астмою, алергічним ринітом, кон’юнктивітом, атопічним дерматитом, а у тяжких випадках — набряком Квінке. Раннє виявлення антитіл IgE дозволяє своєчасно запобігти ускладненням та скоригувати лікування.
Дослідження проводиться методом кількісного визначення специфічних IgE, що дає змогу оцінити ступінь сенсибілізації і ризик виникнення алергічних реакцій. Це важливо для планування алерген-специфічної терапії та контролю ефективності лікування.
Антитіла не виявлені – сенсибілізація відсутня, алергічні прояви малоймовірні.
Низький рівень специфічних IgE – мінімальний ризик алергічної реакції, можливі легкі симптоми при повторному контакті.
Середній рівень специфічних IgE – можливі легкі або помірні алергічні прояви, такі як свербіж, чхання, незначний риніт.
Високий рівень специфічних IgE – високий ризик алергічних реакцій; можлива поява більш виражених симптомів, включно з бронхіальною астмою або кон’юнктивітом.
Дуже високий рівень специфічних IgE – значний ризик тяжких алергічних реакцій, можливі набряк Квінке, важкі напади астми та інші системні прояви.
За 24 години до забору крові рекомендується уникати прийому антигістамінних препаратів, якщо це можливо, оскільки вони можуть знижувати рівень специфічних IgE.
В день дослідження слід уникати інтенсивного фізичного навантаження, стресу та вживання алкоголю, щоб не вплинути на результати аналізу.
Легкий сніданок дозволений; голодувати не обов’язково.
Пацієнт повинен повідомити лікаря про наявні інфекції, загострення хронічних хвороб або прийом лікарських препаратів.
Важливо зафіксувати час останнього контакту з потенційним алергеном, щоб інтерпретація результатів була максимально точною.
Отримати результат