Визначення

Антитіла класу IgA до гліадину – це специфічні імуноглобуліни, що виробляються у відповідь на гліадин – спирторозчинну фракцію глютену, білка, який міститься у злаках (пшениці, ячмені, житі). Гліадин здатний запускати імунну відповідь, що супроводжується виробленням антигліадинових антитіл. Антитіла класу IgA до гліадину відкладаються в слизовій оболонці тонкої кишки, ініціюючи запальну реакцію, яка призводить до ураження слизової оболонки та розвитку целіакії або глютен-чутливої ентеропатії у осіб із генетичною схильністю.

Целіакія – це хронічне захворювання, при якому порушується процес кишкового всмоктування внаслідок ушкодження слизової оболонки тонкої кишки. Клінічно захворювання проявляється синдромом мальабсорбції: здуттям живота, метеоризмом, діареєю, втратою маси тіла, дефіцитом поживних речовин. Целіакія зазвичай розпочинається у грудному віці після введення прикорму, але симптоми можуть стихати у дитячому або підлітковому віці, незважаючи на продовження процесу мальабсорбції. Такі стерті форми можуть призводити до затримки росту, затримки статевого дозрівання або навіть карликовості.

Класичні симптоми целіакії у дорослих часто проявляються у третьому-шостому десятиліттях життя, але діагностика захворювання зазвичай відбувається із запізненням. Стерті або безсимптомні форми целіакії у дорослих можуть проявлятися анемією нез’ясованого походження, гіпоспленізмом, остеопорозом. Усунення глютену з раціону призводить до поступового відновлення ворсинок слизової оболонки тонкої кишки та нормалізації процесів всмоктування.

Антигліадинові антитіла (особливо класу IgA) виявляються у більшості хворих на целіакію. Антитіла IgA вважаються більш специфічними, ніж IgG, однак комбіноване тестування обох класів антитіл є доцільним через відому асоціацію целіакії із селективним дефіцитом IgA. Рівень антитіл IgA до гліадину зазвичай нормалізується протягом 2–6 місяців після початку суворої безглютенової дієти. Варто зазначити, що антитіла до гліадину можуть виявлятися і при деяких інших захворюваннях (системному червоному вовчаку, аутоімунних захворюваннях печінки, ревматоїдному артриті), а також у 4% здорових людей без ознак целіакії.