Визначення

Фібриноген — це розчинний білок, який синтезується у печінці та виконує низку важливих функцій в організмі. Він є фактором I згортання плазми крові. У процесі коагуляції фібриноген під дією тромбіну перетворюється на нерозчинний фібрин, що утворює основу тромбу. Це заключний етап формування кров’яного згустку, необхідного для зупинки кровотечі.

Окрім участі у згортанні, фібриноген відіграє важливу роль в агрегації тромбоцитів, визначає в'язкість крові та впливає на взаємодію формених елементів крові з судинною стінкою. Його концентрація в плазмі може змінюватися залежно від фізіологічних або патологічних станів організму.

Фібриноген належить до білків гострої фази запалення. Його рівень підвищується при гострих інфекціях, травмах, опіках, запальних процесах, а також при хронічних захворюваннях. Зростання концентрації фібриногену сприяє зниженню електричного заряду еритроцитів, що в свою чергу призводить до підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) — одного з неспецифічних маркерів запалення.

Під час вагітності відзначається фізіологічне підвищення рівня фібриногену. Це важливий адаптивний механізм, який зменшує ризик кровотеч під час пологів. Лабораторне визначення концентрації фібриногену є важливою частиною оцінки згортальної системи крові та використовується в діагностиці коагулопатій, запальних станів і серцево-судинних захворювань.